Про нові дослідження біографії Насті Лісовської розповідає Тетяна Петрів, завідувач Музею народного мистецтва, побуту й етнографії міста Рогатина, філіалу Івано-Франківського художнього музею. У біографії Роксолани (з турецької – русинка) залишалися три, так би мовити, «білі плями», про які дотепер сперечаються історики. Це – рік її народження, рік викрадення татарами і деякі нюанси її політичної діяльності в Османській імперії. Загальноприйнято вважати, що Настя Лісовська народилася 1505 року. Однак у турецьких архівах зафіксований 1506 рік, тобто відтоді минуло рівно 500 літ. Про це свідчить метрика Сулеймана та запис в архіві, згідно з яким Роксолана була на 11 років молодша від нього.
З’явилися й нові факти про те, як її узяли в полон. Досі офіційно вважали, що ранньої весни 1520 року під час чергового нападу кримських татар було цілком спалено місто. Тих, хто зостався живий, захопили в полон. Серед них була і 15-річна рогатинська попівна Настя (її батько Лука Лісовський був священиком церкви Святого Духа). Однак архівні документи вказують, що до полону вона потрапила під час нападу татар на Рогатин 1516 року, тобто її захопили в 10-річному віці. Коли маленьку полонянку привезли до Стамбула, її віддали у спеціальну мусульманську школу для наложниць, де вона навчалася чотири роки танців, музики, граціозної ходи. Одне слово, всього того, що мала вміти жінка, аби розважати свого володаря. І ще одне відкриття: саме в цій школі Настю повернули на мусульманську віру, вона вивчила, окрім турецької, ще кілька мов.
Виникає запитання, як Роксолана зуміла домогтися такої прихильності султана? На той час у нього була законна дружина – Махідевра і син від неї – спадкоємець престолу Мустафа. Все було зрозуміло, допоки до гарему не потрапила Роксолана. Ось як це описують турецькі історики. На кожну ніч Сулейман мав право брати собі одну з наложниць, але неодмінно, ще до того, як він засинав, вона мала повернутися до гарему. Роксолана тієї першої ночі так і не повернулася – вона зосталася з султаном до ранку. Так українська дівчина стала улюбленою його наложницею. Є записи, які свідчать: «вона була невеличка на зріст, граціозна, музично обдарована, а придворним здавалася навіть негарно молодою».
Та Настя Лісовська полонила султана передусім непересічним розумом, духовним багатством, незалежним характером, умінням дати мудру пораду. Тому їй дозволялося те, що суперечило турецьким традиціям і мусульманським звичаям. Де ж таке чувано, щоби дружина султана з’являлася перед чужоземцями без паранджі й позувала художникам. Адже іслам узагалі забороняв малювати не лише людей, а й звірів та птахів.
Цікаво, як Настя стала дружиною султана. Свідчення її сучасників такі: одного разу Роксолана та Махідевра жорстоко побилися – одна одній повисмикували волосся, подряпалися аж до крові. Після цього випадку Сулейман наказав свого сина Мустафу відправити управителем в одну з провінцій імперії, а вслід за ним вислав і його матір. До Стамбула вона більше не повернулася, подальша її доля невідома. Натомість сина, за наказом султана, задушили. Також було страчено улюбленця Сулеймана – візира Ібрагім-пашу. Історики схильні вважати, що все це підлаштувала саме Роксолана, яка 1534 року стала його дружиною, народивши п’ятьох синів та доньку. Для синів вона таким чином відкрила дорогу до престолу. Причому не перший її син, а четвертий – Селім – став спадкоємцем престолу. Роксолану не полишали думки про важку тогочасну долю України. За її життя майже припинилися набіги татар на українські землі, стала міцнішою Запорозька Січ, а могутня Османська імперія ослабла. На думку істориків, вона це робила свідомо. Знаючи, що її син Селім – безхарактерний, бабій та алкоголік, а тому зовсім не дбав про державні справи, вона зробила так, аби саме він згодом став на чолі імперії, яка за його правління занепала.
Показовий факт: Роксолана навіть запросила до султанського палацу Байду-Вишневецького. І це при тому, що він кілька років воював проти Високої порти. При дворі Сулеймана Пишного його приймали з нечуваними почестями. А після смерті Роксолани від серцевого нападу в 1558 році полоненого Байду-Вишневецького жорстоко стратили.
До речі, Сулейман їй одній наказав збудувати величний мавзолей, наче султанові. А це в тодішньому мусульманському світі було нечувано.
Дмитро ДОБРОДОМОВ
м. Рогатин Івано-Франківської області