МІСТИКА СКІФСЬКИХ РЕЧЕЙ

За часи Незалежності колекціонування «чорної археології» стало модною фішкою багатьох людей. На одному із легальних ринків «археологів» в Києві в останню суботу місяця можна побачити самого Віктора Ющенка — тлумача Трипільської спадщини.

Саме під нього в цей день стягуються нелегальні старателі, аби продати Президенту (!!!) свої знахідки... Говорити про те, що все те, м’яко кажучи, незаконно, більше того, злочинно, якось нікому — месія, лідер нації, символ. Головний колекціонер і пропагандист злочинного пограбування курганів, городищ, мало досліджених офіційними археологами історичних місцин, із мазохістським задоволенням викидає шалені гроші, тим само стимулюючи пограбування національної пам’яті.
А яку ж містику несуть ці речі!
У музейників є думка, що багато скіфських речей «прокляті». Особливо ті, що перебували в царських могилах.
До речі, існує легенда, що у Бориса Мозолевського, «батька» скіфської пекторалі, почалися проблеми саме після знахідки цієї прикраси.
Та й смерть Сергія Платонова (одного із власників знаменитої колекції Платар) також обросла чутками...
Але це не зупиняє «чорних» археологів та їхніх колекціонерів.
Нині в Україні діє до 5000 таких археологів, які поставляють на приватний ринок понад 1500 археологічних речей у рік.
Найгірше те, що їхній «товар» не супроводжується своєрідним паспортом: пам’ятка, ділянка і дата розкопок, дозвіл на експорт з країни походження, попередній володар, торговець витворами мистецтва, музей, звідки вона передана, прізвище й ступінь науковця, який визначав чи ідентифікував знахідку.
Тож багато колекцій й не має ніякої наукової цінності — така собі безіменна купка черепків...
Особливо важко прослідкувати за культурними цінностями на приватних земельних ділянках. Установи державної служби історично-культурної спадщини не включені в перелік організацій та установ, через які відбувається відведення земельних ділянок. У порушення Основ законодавства щодо охорони культурної спадщини, згідно з якими об’єкти національного культурного надбання не підлягають роздержавленню та приватизації, відбувається приватизація земель з пам’ятками археології. Тільки в Львівській, Тернопільській, Чернігівській, Одеській, Харківській областях відведення таких земель здійснюється після археологічної експертизи. В тих областях, де такі служби не створені, йде суцільне знищення пам’яток археології. Перше, що робить фермер, отримуючи земельний пай, заганяє бульдозер та зносить насипи курганів на своїй землі. За даними археолога О.Мельника, у Криворізькому районі Дніпропетровської області за роки приватизації землі знищено 30% курганів. У Херсонській області, за даними кандидата історичних наук археолога М.П.Оленковського, близько 50% археологічних пам’яток знищено тільки за останні три роки.
Проблем у сучасній археології вистачає. І якщо галузь не підтримувати на державному рівні та не навести лад в українському законодавстві — українська земля може загубити багато безцінних знахідок і стане донором закордонних музеїв та приватних колекцій.
Ну, і про нашого царя. Якось навіть незручно пояснювати гаранту Конституції законності, моральності, історичної справедливості, що має руки, які НІКОЛИ НЕ КРАЛИ(!), що скуповування, зберігання, дарування краденого — це погано. Аморально. І навіть потрапляє під певні статті кримінального кодексу.
Спершу син Бога. Потім дружина царя. Та й сам цар, на жаль, так і не піднявся вище колгоспної бухгалтерії...
Чи Ви будуєте щось на кшталт хазарського каганату, чи скіфського царства?
Наталка ІВАНЧЕНКО,
шеф-редактор журналу «Музеї України»