– Миколо Євтихійовичу, хто ще брав участь у пленері?
– З Києва – Борис Федоренко, Ольга Куліш, Георгій Філатов, Ганна Хом’якова, Віктор Козік, Леоніла Стебловська, Віталій Савенко і Анатолій Ткачук, зі Львова – Марія Янко і Орест Манюк, з Словаччини Йозеф Цеперко та з Італії Фаусто Д’Ораціо.
– Яка тематика пленеру?
– Обов’язковими до виконання були урбаністичні пейзажі Прешова. А поза тим кожен міг малювати природу тощо.
– Чим завершився пленер?
– Виставкою і виданням кольорового каталогу. Правда, до нього увійшли тільки 2-3 роботи кожного художника. Адже чим більший каталог, тим дорожчий.
– Що вам дає участь у пленері?
– Спільна робота і обмін думками збагачує кожного художника.
– Як ви розмовляли з словаками?
– У Словаччині мовного бар’єру немає. Це слов’янська країна. Там живе чимало українців. Словаки вже трохи набралися українських слів, ми – трохи словацьких. Отож завжди могли порозумітися.
– Як живуть люди в Словаччині?
– Заможніше від нас. Наприклад, словацький шкільний учитель отримує в чотири з половиною рази більшу зарплату, ніж його український колега.
– Словаки більше працюють?
– На мій погляд, там краще організвана робота. Словаки відпочивають більше, ніж ми. 70-літні дідусі й бабусі катаються на роликових ковзанах по спеціально влаштованих вздовж річкових берегів доріжках. Словаки на своїх садибах підстригають газонокосилками моріг, а не вирощують картоплю чи буряки, як ми. Життя в Словаччині спокійніше і врівноваженіше, ніж у нас. Немає п’яних, кафе та бари не заповнені вночі і вдень молоддю. Звичайно, відвідують ресторани, щоб відпочити, поспілкуватися, а не напитися. В суботу й неділю відпочивають. Навіть пошта в суботу працює до обіду, а в неділю зачинена. І на базарах в неділю не торгують. І люди похилого віку, і молодь ходять до церкви. В релігійні свята церква не може вмістити всіх парафіян. Тому встановлюють гучномовці, щоб люди могли слухати службу Божу і на подвір’ї. В Словваччині вищий рівень духовності, ніж в Україні. Високий рівень духовності суспільства – це запорука гарного добробуту громадян.
– Які ваші найближчі плани?
– Ми, учасники пленеру, хоча і в меншому складі, поїдемо по Черкащині малювати осінь на шевченківських місцях. Підсумком мандрівки стане виставка осінніх пейзажів.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ