Так, з американського часопису «Свобода» ми дізналися, що українська громада Росії, Білорусі та США висунула нашого земляка Кравця Юрія Володимировича (зараз працює адміністратором дозвільного центру в Житомирській райдержадміністрації) на здобуття найвищих екологічних нагород: призу AWC та премії Голдмана (The Goldman Environmental Prize).
Уряди Польщі та Франції уже відзначили Ю.В. Кравця державними нагородами за ліквідацію ядерної аварії в центрі Європи та врятування життя громадян цих країн.
На жаль, в Україні цей подвиг замовчується. Українця нагороджують зарубіжними та міжнародними нагородами, а в Секретаріаті (колись в Адміністрації) Президента України матеріали про присвоєння йому звання Героя України лежать, ось уже майже п’ять років «під сукном». В радянські часи ЦК КПРС дотримувався принципу: «…Не позволить нашим врагам использовать случайные факты в антисоветских целях». За Л.Д. Кучми звинувачували корупціонерів (за повідомленням CNN звання Героя коштувало 50 тисяч доларів). А які зараз причини зволікань у відзначенні Ю.В. Кравця? Можливо, це інтереси енергетичних магнатів, що мають прибутки від транспортування ядерних відходів територією України, а, може, знову «Не позволить нашим врагам использовать…»?
Після цього стають зрозумілими критичні виступи представників діаспори на ІV Всесвітньому форумі про те, що Україна поки не стала рідною матір’ю не тільки для українців зарубіжжя, а навіть для своїх громадян.
З повагою,
Голова осередку «Жінки Полісся»
О. М. САВЧУК
м. Коростень Житомирської області
Мало хто знає, що у квітні 1985 року східна Європа ледь не зазнала ядерного забруднення через пожежу, що сталася на залізничній станції Жабинка, в Білорусі, біля Бреста. Лихо вдалося відвернути завдяки героїзму вояка-українця Юрія Кравця. Про його подвиг стало відомо тільки тепер завдяки книзі німецької журналістки Софії Рільке «Літерний з Грейфсвальда», яка була видана в 2004 році. Софія Рільке провела власне розслідування і з’ясувала, що залізничні контейнери з відпрацьованим ядерним паливом надходили з Грейфсвальдської АЕС «Норд» в НДР на військові об’єкти Бреста, звідки переправлялися в Желєзногорськ Красноярського краю (виробниче об’єднання «Маяк» в Росії).
Співголова російської організації «Екозахист», директор антиядерної компанії Соціально-екологічного союзу В. Слив’як заявив, що з червня 1985 року припинився вивіз ядерних відходів з НДР, а в 1990 році Грейфсвальдська атомна станція «Норд» була закрита.
Про подвиг Юрія Кравця відомо також у Франції, адже серед врятованих на станції Жабинка було 12 її громадян. За цей подвиг Юрію Кравцю було вручено французький орден почесного Легіону.
Після закінчення Житомирської філії Київського політехнічного інституту Юрій Кравець був на півтора року покликаний до війська і служив у Рівному, де брав участь як зв’язківець у монтуванні Кузнецовської АЕС і супроводженні військових ешелонів від кордону СРСР з Польщею до атомної станції.
Той квітневий день 1985 року був звичайним. Зі Східної Німеччини прибув спеціальний вантажний поїзд, який прямував до Красноярська. До чотирьох вантажних запломбованих вагонів причепили пасажирський. Вояки-зв’язківці сіли в Бресті до спеціального причіпного вагона. Серед них був і 23-річний сержант Юрій Кравець.
Їхали виключно вночі. У ніч з 12 на 13 квітня ешелон зупинився на станції Жабинка, за 12 кілометрів від Бреста. Юрій вийшов з вагона. На сусідню колію прибув пасажирський потяг «Москва – Берлін». Раптом вітер обірвав дріт електролінії, і він впав між поїздами на автоцистерну з бензином, яка чомусь стояла тут.
Авто спалахнуло. В пасажирському поїзді почалась паніка: люди вистрибували з вагонів. І тоді Юрій Кравець кинувся до палаючого бензовоза, руками вибив шибку, спромігся ввімкнути двигун і відвести авто подалі від обох поїздів. Коли біг назад, втікаючи від вибуху, то побачив на сходах вагона маленьку дівчинку. Він встиг схопити її і накрити власним тілом. У цю ж мить гримнув великий вибух…
Тоді ніхто не знав, що таємний спеціальний поїзд перевозив ядерне пальне з німецької Грейфсвальдської атомної станції – тисячі тонн ядерних відходів. Пожежа могла спричинити величезне лихо – територію Білорусі і України накрила б велетенська ядерна хмара, сотні тисяч людей треба було б евакуювати, а назва Жабинки стала б прототипом ядерної катастрофи. Це було за рік до Чорнобиля…
Юрій Кравець передав дівчинку її батькам – молодій німецькій сім’ї. Вони злякалися, коли побачили кров на тілі дитини, але Юрій пояснив, що то кров з його рук, поранених відламками від вибуху цистерни. Батьки п’ятирічної Барбари і Юрій Кравець обмінялися фотографіями на пам’ять.
Керівники Юрія Кравця звернулися до Москви з проханням нагородити вояка медаллю «За відвагу». Тільки через кілька років з Міністерства оборони СССР повідомили, що на станції Жабинка нічого не сталося і нагороди не буде. Це діялося за умов тотальної совєтської секретності: секретний поїзд, секретна пожежа, секретний подвиг… Один із залізничників відвіз Юрія до найближчої лікарні, де йому надали допомогу.
За наказом командування Юрій ніколи і нікому не розповідав про пожежу на станції.
Через 15 років 20-літня Барбара Мачула розшукала свого рятівника через газету «Голос України». «Ми поверталися з туристичної подорожі до СССР, – писала Барбара. – Біля кордону поїзд зупинився. І ми побачили палаючий бензовоз… Пролунав вибух, але вояк закрив мене своїм тілом… Потім мій тато і вояк обмінялися фотографіями. На звороті фотографії вояка було його прізвище – Ю. Кравець. Шановний Ю. Кравець! Де б ви не були, відгукніться, адже я вважаю вас своїм другим батьком».
Вони зустрілися в Києві. А в Німечині вийшла книжка про події на станції Жабинка. Німецька журналістка Софія Рільке прочитала секретні документи про перевезення ядерного палива. Стали відомі масштаби можливої катастрофи, якої вдалося уникнути завдяки воякові з України.
Тепер Юрій Кравець працює заступником начальника управління Пенсійного фонду в Житомирській області. Залишились шрами на обох руках. Недавно подвиг Юрія Кравця визнали в Україні – він дістав нагороду від Міністерства надзвичайних ситуацій.
Левко ХМЕЛЬКОВСЬКИЙ («Свобода»)