Сьогодні головні підозрювані в організації вбивства засновника «Української правди» вже не можуть з’явитися перед правосуддям. І йдеться не тільки про дивне самогубство Юрія Кравченка, розслідування якого відновила Генпрокуратура.
Три роки тому, влітку 2003-го, назавжди замовкли два генерали — колишній глава апарату МВС Едуард Фере і начальник Державного управління справами України (ДУС) Юрій Дагаєв.
Довідка:
Дагаєв Юрій Олександрович
Генерал-полковник МВС. Народився 03.08.1950 р.
в селі Мурафа Краснокутського району Харківської області, росіянин. Трудову діяльність починав єгерем Харківського обласного товариства мисливців і рибалок. В органах МВС – з 1972 р. Служив рядовим міліціонером в Жовтневому райвідділі МВС м. Харкова, з 1977 р. – дільничний інспектор міліції. У 1978 р. закінчив Харківський юридичний інститут. У 1993 р. дослужився до посади начальника Управління МВС на Південній залізниці. У 1996-1998 рр. при міністрові Кравченку очолював ДАІ України, виступив ініціатором створення елітного спецпідрозділу «Кобра». До лютого 2000 р. – заступник міністра внутрішніх справ України. 23.02.2000 р. указом Кучми з грифом «публікації не підлягає» призначений керівником Державного управління справами України.
Фере Едуард Вадимович
Генерал-полковник МВС. Народився 08.03.1936 р. в селі Кубліщи Гайсинського району Вінницької області, росіянин. Закінчив юридичний факультет Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. В органах МВС – з 1962 р. Службу в міліції починав з посади оперуповноваженого відділу дізнання Жовтневого райвідділу МВС в м. Києві. З 1969 р. – старший інспектор Управління кримінального розшуку МВС УРСР. У 1974-1976 рр. – заст. начальника міліції Полтавської області. З 1977 р. Фере постійно працював в главку МВС України – в.о. начальника і заст. начальника Управління кримінального розшуку. У 1984-1992 рр. – завідував сьомим управлінням МВС, в 1992-1995 рр. – став начальником Головного управління кримінального пошуку. У 1995 р., після призначення керівником МВС Юрія Кравченко, Фере посів посаду керівника апарату міністерства. У листопаді 2001 р. перейшов на роботу в ДУС, ставши радником її керівника Юрія Дагаєва.
Як відомо, Дагаєв раптово помер в клініці в Австрії, а Фере, практично одночасно, потрапив в Центральний госпіталь МВС, де нині перебуває в комі.
Джерела, причетні до розслідування справи Гонгадзе, схиляються до того, що саме Фере і Дагаєв, а не міністр Кравченко, були організаторами вбивства засновника «Української Правди».
При цьому, на превеликий жаль для Кучми, злочин навряд чи був спланований «під записи Мельниченка». Хоча слідство до цих пір не виключає і таку версію.
За достовірними даними, в 2000 році Едуард Фере завдяки дружнім стосункам з керівником ДУС Дагаєвим мав доступ в кабінет Кучми – в обхід міністра Кравченка.
Відомо, що генерал Фере особисто завідував зовнішнім спостереженням МВС, починаючи ще з 1984 року. У радянські часи цей підрозділ займався стеженням за дисидентами і покараннями шляхом їх «вивозу в ліс».
Саме Фере могла належати зафіксована на записах Мельниченка репліка: «Хай Кравченко скаже на мене», у відповідь на вимогу Кучми розібратися з «оборзевшим» журналістом.
Іншими учасниками розмови в кабінеті на Банковій, що відбулася 3 липня 2000 року, були, швидше за все, Юрій Дагаєв і Володимир Литвин.
Можна погодитися з тим, що Кучма не бажав і не замовляв смерті Гонгадзе. Проте, судячи з усього, ексцес, який привів до непоправного, лежить на совісті організаторів, а не виконавців злочину.
Сьогодні практично доведено, що Пукач діяв з чітким наміром вбити журналіста. Мотивом, який спонукав його скоїти тяжкий злочин, могло бути горезвісне «житлове питання».
До вбивства журналіста Пукач жив з сім’єю в маленькій двокімнатній квартирі в панельному будинку по вулиці Васильківській. Незабаром після подій 16 вересня 2000 року він отримав ордер на велику квартиру в новобудові по бульварі Лесі Українки.
Не виключено, що трагедія Гонгадзе стала наслідком якоїсь боротьби в трикутнику Кравченко – Дагаєв – Фере. Всупереч поширеній думці, відносини між трьома генералами були далеко не безхмарними.
Як відомо, в записах Мельниченка немає доказів того, що Кучма і Кравченко знали про вбивство Гонгадзе.
Оточення колишнього президента переконує, що Кучма вірив (або примусив себе повірити) в те, що журналіст втік з Києва із власної волі. Мабуть, Кучма боявся самої думки, що Гонгадзе справді могли вбити за його наказом.
Згідно з нашими джерелами, керівник МВС дізнався про зникнення Гонгадзе безпосередньо від самого президента.
В неділю 17 вересня 2000 року, після того, як прес-секретар Мартиненко повідомив Кучмі про зникнення журналіста, президент подзвонив по службовому зв’язку міністрові Кравченку. Випадковим свідком цієї телефонної розмови став один з керівників МВС, який нині є депутатом Верховної Ради.
За словами цієї людини, співбесідники розмовляли на підвищених тонах. Зникнення журналіста сильно стурбувало Кучму, він вимагав від Кравченка негайно з’ясувати, що з ним відбулося. Рефреном розмови звучало: «Не дай Боже, якщо ви його убили!».
Джерела, близькі до слідства у справі Гонгадзе, допускають, що Фере свідомо приховав від Кравченка достовірну інформацію про долю журналіста.
Про можливу причетність Фере і Дагаєва до розправи над Гонгадзе свідчив Олександр Попович – особистий водій Пукача і співучасник вбивства журналіста. Він розповів, що в кінці жовтня 2000 року возив свого начальника в заміський ресторан на зустріч з Фере і Дагаєвим.
Через кілька днів Попович почув у джипі «Ніссан» (одна із службових машин, якою користувався Пукач) трупний сморід. Пізніше Пукач обмовився, що йому довелося переховати убитого.
Якщо Попович говорить правду – а він вже підтвердив свої свідчення в суді – це означає, що Фере, Дагаєв і Пукач могли обговорювати перезахоронення тіла Гонгадзе.
Навіщо знадобилося обезголовлювати тіло журналіста, залишивши на ньому прикраси, і чому воно було перевезене саме в таращанський ліс, залишається загадкою, відповідь на яку знає лише сам Пукач. А, можливо, і хтось ще.
Джерела, причетні до розслідування справи Гонгадзе, висувають найпростіше пояснення: Пукач переховав труп тому, що не до кінця довіряв своїм подільникам і поховав його в найближчому лісовому масиві. Відстань від місця вбивства журналіста біля села Сухоліси до таращанського лісу складає всього 15 кілометрів.
Слабкою ланкою серед виконавців злочину був Валерій Костенко. Ставши мимовільним співучасником вбивства, він схилявся до того, щоб здатися правосуддю. Костенко свідчив в суді, що Пукач постійно тероризував його, примушуючи мовчати про події вечора 16 вересня 2000 року.
Як стверджують наші джерела, виявлення таращанського тіла стало повною несподіванкою для Кравченка, що підтверджує версію про його непричетність до вбивства журналіста.
Відомо, що стосунки керівника МВС із Пукачем не виходили за рамки службових. Вони не підтримували неформальних зв’язків і ніколи не зустрічалися поза стінами міністерства. Посередником між Кравченком і Пукачем, якщо йшлося про явно незаконні доручення, міг бути тільки Едуард Фере.
Генерал Фере, у свою чергу, особисто протегував Пукачу і сприяв його просуванню по службі. Саме за протекцією Фере майбутній вбивця Гонгадзе очолив Управління кримінального розшуку МВС.
Окрім Пукача, Фере був тісно пов’язаний з Дагаєвим, причому їхня дружба продовжувалася як до, так і після злочину проти засновника «Української Правди».
Звільнившись в кінці 2001 року з посади начальника апарату МВС, Фере влаштувався на роботу в ДУС – Дагаєв призначив його своїм радником. Генерали спілкувалися чи не щодня – як на Банковій, так і в неформальній обстановці.
До літа 2003 року слідча група Генпрокуратури на чолі з Юрієм Столярчуком впритул наблизилася до розкриття вбивства засновника «Української Правди».
Вже тоді було ясно, що саме начальник міліційної «наружки» Пукач володіє достовірною інформацією про долю Гонгадзе. За деякими даними, ще в травні 2003 року тодішній Генпрокурор Піскун особисто інформував про це Кучму.
Незабаром після цього, за дивним збігом обставин, назавжди замовкли можливі замовники вбивства Гонгадзе.
Обставини переходу в кому Едуарда Фере і раптова смерть Юрія Дагаєва до цих пір є підставою для всіляких пересудів.
Так, в торішній телепрограмі «Закрита зона», присвяченій справі Гонгадзе, натякалось, що Дагаєв і Фере були отруєні під час спільної трапези.
Журналіст Володимир Ар’єв стверджував, що Дагаєв помер у віденській клініці «Рудольфінерхауз» – там, де пізніше лікувався Віктор Ющенко.
За останніми повідомленнями, Генпрокуратура відновила розслідування дивного самогубства Юрія Кравченка.
Джерела в силових структурах спростовують цю інформацію. Вони стверджують, що перехід в кому Фере і кончина Дагаєва трапилися в різний час і не зв’язані між собою. В обох випадках безпосередньою причиною для госпіталізації послужив інсульт.
КОМА ФЕРЕ
За офіційними даними, Едуард Фере захворів у червні 2003 року – приблизно за три тижні до смерті Юрія Дагаєва.
Генерала доставили в Центральний госпіталь МВС на Лук’янівці у важкому стані з діагнозом інсульт. На жаль, обставини, які привели до цього, залишаються загадкою. Прояснити ситуацію не змогло жодне з джерел, до яких ми зверталися.
Під час проведення реанімаційних заходів, у Едуарда Фере наступила клінічна смерть. Через 15 хвилин серце генерала вдалося запустити, проте внаслідок ішемії (знекровлення) відмерла велика частина кори його головного мозку.
Це привело до так званої «постреанімаційної хвороби», коли у хворого, оживленого після клінічної смерті, порушуються функції життєво важливих органів і систем організму.
Нині генерал Фере займає одну з палат хірургічного відділення Центрального госпіталю МВС. Його стан лікарі оцінюють як критично стабільний.
Фере залишається живим, але з мінімальними функціями організму. Наприклад, дихання генерала підтримується апаратом вентиляції легенів, а годування відбувається штучно, через зонд в шлунку.
Ділянки головного мозку, які відповідають за здатність розмовляти і опорно-руховий апарат, як і раніше, не працюють.
Фахівці називають стан Фере «вегетативним» і стверджують, що шансів на його вихід з коми немає.
Можливий організатор вбивства Георгія Гонгадзе нині є живим трупом.
За деякими даними, родичі генерала вже зверталися до медиків з проханням відключити хворого від систем життєзабезпечення. Ухвалення відповідного рішення затримується через необхідність дотримання ряду медико-правових формальностей.
У спеціальній літературі вказується, що «діагноз смерті мозку встановлює комісія лікарів, яка вирішує головну морально-етичну проблему: визнання людини мертвим при працюючому серці і забезпеченому апаратом газообміні в легенях».
За непідтвердженими відомостями, недавно медики зробили спробу відключити Фере від апарату вентиляції легенів. Результат виявився несподіваним – генерал, нібито, почав дихати самостійно.
Взагалі, щодо реального стану здоров’я Едуарда Фере ходять різноманітні чутки.
Представник Лесі Гонгадзе в суді адвокат Андрій Федур заявив: «Я вважаю, що в рамках розслідування справи Гонгадзе Генпрокуратура зобов’язана прояснити ситуацію з дієздатністю генерала Фере і додатково вивчити обставини, що привели до його хвороби».
Поінформовані джерела стверджують, що витрати на перебування Фере в реанімації тривалий час оплачував ізраїльський бізнесмен, пан N.
Цей ізраїльтянин є власником шикарного «Роллс-ройса», якого часто можна побачити на вулицях Києва.
Фірма, що належить йому, займається супутниковими протиугінними сигналізаціями і офіційно співпрацює в цій сфері з ДАІ України.
Відомо також, що в 2002-2004 роках бізнесмен з Ізраїлю був радником покійного міністра транспорту і зв’язку Георгія Кирпи.
Джерела натякають, що Едуард Фере колись знайомив пана N з Олексієм Пукачем.
Сам ізраїльський бізнесмен категорично заперечує цей факт і заявляє, що не знає і не чув про таку людину.
Пан N стверджує: «Я дійсно колись підтримував відносини з Едуардом Фере, проте запевняю вас, що не оплачував його лікування в лікарні. Людину на ім’я Пукач, яку звинувачують у вбивстві Гонгадзе, я ніколи не знав. Це якісь казки. Ваші джерела фантазують. Хочу заявити, що я давно веду бізнес в Україні, Ізраїлі та інших країнах і при цьому моє ім’я ніколи не фігурувало в контексті якихось скандалів».
Зрозуміло, ніяких підстав підозрювати пана N в причетності до справи Гонгадзе не існує. Швидше за все, це лише одна з версій зв’язків Пукача в Ізраїлі, яка перевірялася силовиками України, проте, мабуть, не підтвердилася.
Нині СБУ вважає маловірогідним перебування вбивці Гонгадзе в Ізраїлі.
Достовірно відомо, що Олексій Пукач покинув Україну, використовуючи підроблені документи, в середині січня 2005 року. Він перетнув українсько-російський кордон на машині Toyota RAV4, рухаючись у напрямі Білгорода.
Супутницею Пукача була жінка на ім’я Тетяна Стельмах, яка, за даними силовиків, є далекою родичкою банкіра Бориса Фельдмана. Сам колишній власник банку «Слов’янський» і близький друг Юлії Тимошенко категорично спростовує це твердження.
Смерть ДагаЄва
Юрій Дагаєв помер вдень 22 липня 2003 року у відділенні нейрохірургії центральної клініки Відня «Альгемайнез Кранкенгауз». Свідоцтво про його смерть підписав австрійський медик, українець за походженням – професор Ігор Гук.
Вельми обізнаним в обставинах хвороби і кончини Дагаєва виявився і лікар, що лікував Віктора Ющенка, Микола Корпан.
Доктор Корпан стверджує, що він довгий час підтримував зв’язок з оточенням Дагаєва і, зокрема, консультував при лікуванні його дружину Любов Павлівну.
Дружина генерала Дагаєва страждала меланомою – раком шкіри. Її прооперували в Ізраїлі, проте хвороба продовжувала прогресувати, і незабаром великі метастази були виявлені в головному мозку.
Потім, як стверджує Корпан, Любов Дагаєву відправили на лікування «в одну з приватних австрійських клінік». Хіміотерапія не принесла результатів, і незабаром після госпіталізації хвора померла.
Через чотири місяці після смерті дружини, її шлях повторив і сам Юрій Дагаєв.
Колишні співробітники адміністрації Кучми стверджують, що керівник ДУС, як і його дружина, також страждав раком мозку. Негативним чинником, що посилив хворобу, була пристрасть генерала до спиртного та цигарок.
Юрій Дагаєв дуже важко переживав кончину дружини. Після її похоронів він став особливо зловживати випивкою.
В середині липня 2003 року генерал Дагаєв з друзями відправився в плавання на теплоході по Дніпру. По дорозі до них приєднувалося обласне і міліцейське начальство.
Прогулянка по річці супроводжувалася постійними застіллями. В розпал одного із них Дагаєв раптово відчув себе погано. Стверджують, що з ним, як і за три тижні до цього з Фере, трапився інсульт.
На цьому круїз по Дніпру був перерваний. Керівника ДУС терміново доставили до Києва, а звідти, через деякий час, спецрейсом до Відня. Організацією евакуації хворого за кордон займалися співробітники ДУС і адміністрації президента.
* * *
Лікар Микола Корпан дав деякі пояснення щодо обставин лікування і смерті Юрія Дагаєва:
– Вам відома історія хвороби генерала Дагаєва?
– Так. Я знав про його перебування і лікування у Відні, хоча самого хворого не бачив.
Приблизно об одинадцятій вечора 16 липня 2003 року я отримав дзвінок з Києва про те, що до Відня замовлений спецрейс з одним важкохворим. Дзвонили знайомі, які раніше контактували зі мною щодо дружини Юрія Дагаєва.
Мене повідомили, що питання про госпіталізацію вже узгоджене з однією з медичних установ, де лікар-австрієць знає проблему і чекає хворого. Я, у свою чергу, запевнив, що при необхідності готовий надати свої консультації або допомогу.
Пізніше я отримав інформацію – не від оточення або родичів Юрія Дагаєва, а безпосередньо від колег-лікарів – що хворий з України був прооперований у відділенні нейрохірургії клініки «Альгемайнез Кранкенгауз» і перебуває в реанімації.
– Яка була причина проведення операції?
– Це було локальне ураження головного мозку, пов’язане з ділянкою злоякісних пухлин. Нейрохірурги оперують тільки голову, мозок.
– Чому і як помер Дагаєв?
– Його трагічний фінал був обумовлений одним з ускладнень післяопераційного періоду, під час перебування хворого в госпіталі. Про це я дізнався від свого австрійського колеги-нейрохірурга.
Смерть Дагаєва наступила раптово, внаслідок тромбоемболії – відриву тромбу і закупорки судини. Згусток крові, як правило, формується в периферійних судинах, наприклад, у венах нижніх кінцівок. Тромб відривається і закупорює одну з судин серця або, іноді, легенів – тоді це називається інфарктом легенів. Коли тромб або ембол закупорює велику судину серця, наступає миттєва смерть. У перші дні після операції хворий піднімається з ліжка, хоче йти, наприклад, в туалет, робить два кроки і падає... Це відбулося і з покійним Дагаєвим.
– Ходять чутки, що Дагаєва могли отруїти.
– Я повністю відкидаю можливість отруєння. Немає ніяких об’єктивних підстав так вважати. Дагаєву проводилася операція на головному мозку. Отруєння не могло бути показанням для цього. Нейрохірургічне оперативне втручання не може проводитися при отруєнні, тому що отруєння є дифузним, тобто системною поразкою організму. У випадку з Дагаєвим було локальне ураження, яке стало медичною підставою для операції на головному мозку.
* * *
За деякою інформацією, сумнів в природній причині смерті батька висловлювала старша дочка Дагаєва Ганна.
Правоохоронці стверджують, що перевіряли версію про можливість отруєння керівника ДУС, проте вона не підтвердилася.
Офіційною причиною смерті Дагаєва в повідомленнях для преси був названий гострий тромбофлебіт – хвороба, пов’язана з гострим або хронічним запаленням стінок венозних судин.
Церемонія прощання з Дагаєвим за участю президента Кучми відбулася в Києві, в клубі МВС. Поховали генерала в селі Ковалівка Харківської області, на кладовищі, де покоїлася його дружина.
У похоронах глави ДУС брали участь сотні людей. Траурна процесія розтягнулася на десятки метрів, до кладовища люди більше години йшли пішки.
За почесною вартою і катафалком йшли дві дочки Дагаєва з сім’ями, тодішні спікер Верховної Ради Володимир Литвин, керівник МВС Юрій Смирнов і глава Харківської обладміністрації Євген Кушнарьов.
Юрій Кравченко також прибув на похорони, проте тримався подалі від офіційних осіб.
Виступаючи перед учасниками траурної церемонії, Володимир Литвин сказав, що сприймає смерть керівника ДУС як особисту трагедію. Він назвав Дагаєва своїм «старшим братом» і, кажучи про нього, не міг стримати сліз.
* * *
Експерти-токсикологи донині не можуть поставити під сумнів офіційні версії переходу в кому Фере і кончину Дагаєва на основі вищевикладеної інформації.
За їх словами, хвороби кровоносних судин, інсульти, а також розвиток злоякісних пухлин є звичайними причинами смерті людей, особливо, похилого віку.
В той же час, експерти-токсикологи визнають, що як інсульт, так і тромбоемболія, можуть бути спровоковані дією на організм отруйних речовин.
Прояснити ситуацію допомогло б скрупульозне вивчення історій хвороб генералів Фере і Дагаєва. В першу чергу – детальний опис стану хворих при госпіталізації.
Залишається сподіватися, що відповідні документи попросить і уважно вивчить слідство у справі про зумисне вбивство Георгія Гонгадзе.
(glavred-info)