ГЕНДЕЛЬ НА ТЕНДЕРАХ

Уже тривалий час потенційні учасники тендерів висловлюють невдоволення непрозорістю процедур закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти. Щороку викидаються на вітер мільярди гривень, які замість того, щоб стимулювати вітчизняного виробника, осідають на рахунках спритних ділків, причетних до проведення тендерів.

 У Києві, скажімо, торік проведено 5104 конкурси, з яких лише третину становили відкриті торги. За такої системи ті три мільярди гривень, що виділені на держзакупівлю, не можливо було розподілити прозоро. Не краща ситуація і в інших регіонах.
З набуттям чинності 15 грудня 2005 року нового закону «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» і внесеними до нього останніми змінами, що діють з 17 березня нинішнього року, проблем значно поменшало. Принаймні так вважають ті, хто безпосередньо причетний до цієї справи. За даними спеціальної контрольної комісії з питань закупок при Рахунковій палаті України, кількість відкритих торгів уже за перші місяці нинішнього року зросла майже на 18 відсотків. На переконання президента Асоціації підприємств-постачальників товарів, робіт та послуг за державні кошти Володимира Доброскока, це дало змогу заощадити 15 відсотків грошей, виділених для цих потреб (на 2006 рік у бюджеті закладено 27 мільярдів гривень).
Трохи менше (26 мільярдів) було передбачено й у 2005 році. Проте чверть держзакупівель провели за індивідувальнимим дозволами в одного виконавця. В багатьох випадках, стверджує заступник керівника департаменту контролю Тендерної палати Микола Товстоновський, умови проведення конкурсів виписували під конкретну фірму.
А тому жоден зі 180 перевірених торгів, що відбулися з серпня до кінця 2005 року, не обійшовся без порушень.
До яких тільки хитрощів не вдавалися організатори тендерів! Спеціальна контрольна комісія при Рахунковій палаті, розглядаючи до тисячі скарг на місяць, знаходить зловживань на мільйони гривень. Наприклад, під час будівництва горезвісної дороги Київ-Одеса служби автодоріг чотирьох областей кулуарно уклали 111 договорів з підрядними організаціями на 568 мільйонів гривень. А державне спеціальне підприємство «Чорнобильська атомна станція», якому хронічно бракує коштів, використало на держзакупівлі 23 мільйони 693 тисячі гривень. З цієї суми тільки трохи більше чотирьох мільйонів пішло на ліквідацію наслідків аварії та придбання нафтопродуктів. Натомість майже 19 мільйонів витрачено на ремонт їдальні та закупівлю продуктів. Як виглядає ця «трапезна» і чим у ній пригощають, можна лише здогадуватися. Адже навіть після проведення тендеру із закупівлі 77 назв харчів було ще сім торгів, де придбано на сотні тисяч гривень цукру, борошна, замороженого м’яса чи риби. Що ж тоді входило до основного переліку із 77 найменувань?
Здивувало своєю безгосподарністю й Міністерство закордонних справ, яке на формування державного іміджу України за кордоном витратило 14 мільйонів гривень. Звісно ж, зауважили дипломатам контролери, імідж потрібен, але ж проводити тендери і укладати договори треба було за кордоном. Та що там МЗС, якщо навіть периферійний Університет водного господарства та природокористування з Рівного на свій розсуд розпорядився майже тринадцятьма мільйонами гривень. Гендлювали бюджетними коштами й Державний департамент з питань виконання покарань, управління охорони здоров’я Київської обласної держадміністрації, санаторій «Перемога»… Наживалися і на ув’язнених, і на хворих та немічних.
Однак ще далі пішов Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, який придбав на нинішній рік курортно-санаторних путівок на 600 мільйонів гривень. Комісія з держзакупівель при Рахунковій палаті напередодні оздоровчого сезону визнала недійсними понад 100 договорів. Причина — порушення законодавства під час проведення тендерів. І все це сталося вже після того, як торік улітку Президент України розкритикував фонди соціального страхування за нераціональне використання фінансів.
За даними Рахункової палати, минулого року у сфері держзакупівель виявлено порушень на 3 мільярди 970 гривень. Те, що у висновках контролерів називається «нецільовим використанням коштів», насправді є перекачуванням мільйонів гривень з державної скарбниці в чиновницькі та дружні їм кишені.
— Новий закон «Про закупівлю товарів, робіт та послуг за державні кошти» має якщо не припинити розкрадання грошей платників податків, то принаймні істотно обмежити свавілля чиновників, — вважає віце-президент Тендерної палати України Денис Красников. — Умови громадського нагляду над проведенням тендерів зруйнують чимало корупційних схем. Експерти прогнозують істотне зменшення кількості махінацій в цій сфері.
У зв’язку з тим, що кординуючим органом у системі держзакупівель став антимонопольний комітет, а Кабінет Міністрів не може своїми постановами запроваджувати особливі (неконкурентні) умови проведення тендерів, поле для зловживань звужується. Змінено й практику розгляду скарг учасників торгів. Раніше це була комптенція спеціальної комісії при Міністерстві економіки України. Нині громадський контроль передано Тендерній палаті, яка, крім того, ще й стежить за публікацією оголошень про початок торгів, їх проведенням та результатами. Самі ж скарги учасників розглядає змішана комісія, куди делегують по три особи від Верховної Ради та Тендерної палати і по одній — від Рахункової палати, КРУ та Держказначейства.
— Згідно з новими правилами, — наголосив голова правління Комітету протидії корупції та організованій зочинності Андрій Осипов, — через конкурсні процедури проходитимуть і ті підприємства, в яких частка держвласності становить 50 і більше відсотків. Раніше для проведення ними закупівель достатньо було дозволу Міністерства економіки. За таких умов з’являвся ґрунт для зловживань, і ціни зростали в 1,5-2 рази.
Тому не дивно, що нині впровадженню нового закону чиниться сильний спротив і навіть лунають погрози на адресу контролерів. Щоправда, є й інший бік медалі. Кажуть, що змінена система організації тендерів є недосконалою. Мовляв, одну монополію змінила інша. Оприлюднення інформації коштує дорого. Крім того, через численні скарги учасників конкурсів зривається значна кількість держзакупівель. Тому процедуру проведення торгів знову треба міняти. Ось тільки чи погодяться з цим у Верховній Раді?
Лариса ДАЦЮК,
(Інформаційний вісник «Новий кур’єр»)