Президентові України Ющенку В.А.

До нашої редакції звертаються дописувачі з проханням роз’яснити, який судовий спір мав місце між Леонідом Черновецьким, нинішнім Київським міським головою або як його ще називають «мером-пенсіонером» (оскільки на виборах міського голови за нього голосували у переважній більшості люди пенсійного віку) і Міжрегіональною Академією управління персоналом (МАУП). Суть спору полягала в наступному.

Позаду перші вибори суто за пропорційною системою. Нині політологи, журналісти, господарники і самі політичні партії активно аналізують отримані результати. Те, що робота Верховної Ради за новим розподілом відповідальності депутатського корпусу поліпшиться, сумнівів небагато. А ось більшість обласних, міських і районних рад опинилися у складному становищі. Територіальні громади в один голос заявляють, що вибори проведені з порушенням їхніх конституційних прав. У Конституції чітко говориться, що районні, міські і обласні ради представляють спільні інтереси територіальних громад, а не політичних партій.

Погідний день грудня 2005 року. Центр Києва. На вулиці Малопідвальній паркується 600-й «Мерседес», із представницького авто виходить не менш представницький чоловік. Сотню метрів він проходить пішки сам — до рогу Володимирської. При цьому якось ніби сторожко роззирається на різні боки. Біля кам’яного будинку Служби безпеки України його зустрічає солідного виду мужчина. Вони проходять усередину...

До 115-річчя від дня народження

Щоразу, беручи до рук перо, письменник з величезною надією, а, може, вже і без надії сподівається, що скептичні настрої читача поступляться вірі у невідворотне майбутнє. Проте, замість цього усе впевненішим і закоренілим видається Гегелеве спостереження з приводу написання нехай і газетної статті — цей, здавалося б, метафізичний і всепоглинаючий процес, він порівнює з жуванням соломи. Що ж, правда хоч і очі коле, але точніше годі й вигадати. Та проте…

Добрий день, шановні працівники редакції «Української газети». Вашу газету передплачую майже з дня її народження. Прочитаю її — і відношу в сільську бібліотеку.

Цього року Міжнародне Шевченківське літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій…» відбувалося на Одещині. Літературні традиції українського Причорномор’я вельми давні, тягнуться вони ще з часів, коли римський імператор вислав сюди опального поета Публія Овідія Назона. Змінюються тисячоліття й епохи, проте лишаються приблизно ті самі погляди можновладців на поетичне слово, особливо якщо воно бунтівне й надто «незручне» для власть імущих; в такому разі вони готові все зробити, аби те слово притлумити, примусити його мовчати.

28 травня нинішнього року в залах Українського фонду культури в Києві відкрилася виставка живопису художників з України, Італії та Словаччини. Всі вони — учасники міжнародних щорічних пленерів у Словаччині. Участь у пленерах українських митців організовує київський живописець Б. М. Федоренко.