У ТІНІ СТРАХОВОГО РИНКУ

На жаль, у страховий бізнес подалися не лише чесні професіонали, а й багато любителів легкої наживи, які опанували тонкі механізми шахрайства. І це зрозуміло, адже середня прибутковість страхового бізнесу в Україні становить близько 300-400 відсотків, а у такому масовому виді, як страхування від нещасного випадку на залізничному та автобусному транспорті, сягає 4900 відсотків (!).
Можливості до зловживань з боку страхових компаній обумовлені насамперед недосконалістю Закону «Про страхування», що приваблює й шахраїв-страхувальників (застрахованих осіб). Цей закон, на жаль, розроблений на основі ухваленого в 1992 році Декрету Кабміну України «Про страхування», одним з авторів якого був сумнозвісний політик і фінансист Віктор Суслов. Саме через розмитість правових норм згаданого декрету стали можливими добре відомі страхові афери початку 1990-х років («ОМЕГА-Інстер», «АСКО», «Саламандра» та інші). Потім Віктор Суслов надовго зник зі страхового небосхилу, але не назавжди. У квітні 2003 року за поданням тодішнього голови адміністрації Президента України Віктора Медведчука Указом Леоніда Кучми Віктор Суслов був призначений головою новоствореної Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Держфінпослуг), яка за Законом «Про страхування» мала захищати інтереси споживачів страхових послуг.
Однак, як свідчать подальші події, в пана Суслова були інші плани. Він вступив у партнерські стосунки з об’єднаннями комерційних структур (уклав договір з Лігою страхових організацій України, став членом керівного органу Моторного (транспортного) страхового бюро України), діяльність яких мав контролювати за посадою. В результаті такого співробітництва відбувалося відверте лобіювання з боку Держфінпослуг інтересів кількох великих столичних страхових компаній. Зауважу, що вартість лише нововведеного обов’язкового страхування власного автотранспорту громадян оцінюється приблизно в два мільярди гривень.
За пасивності Держфінпослуг (і певно, невипадкової) в Україні з’явилося понад 40 видів обов’язкового страхування, що на порядок перевищує європейські стандарти. Воднораз вже за три роки існування цього державного наглядового органу рівень страхових виплат знизився приблизно на 35 відсотків і становить нині 7,9 відсотка, що майже в 10 разів нижчий, ніж у розвинутих країнах. А є види страхування, де виплати просто смішні. Скажімо, за обов’язкового страхування пасажирів залізничного та автобусного транспорту рівень виплат становить два відсотки. І це при тому, що прибутковість тут, як вже було сказано, сягає 4900 відсотків, а сам вид страхування декларується як соціальний і охоплює 500 мільйонів пасажирів на рік. Хоч за логікою страховку має оплачувати відповідальний за перевезення людини.
Віктора Суслова за невідповідність його реляцій реальному стану справ на страховому ринку не так давно все ж звільнено з посади голови Держфінпослуг. Але закладені ним хибні принципи роботи продовжують жити в цьому органі. Підтвердженням цього є концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року, яку ухвалено Кабміном у серпні 2005 року без критичної оцінки діяльності Держфінпослуг. Концепція по суті повторює недоліки попередньої Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки і не вміщує жодних конкретних показників розвитку такого ринку, виконання яких може бути проконтрольовано, що робить її суто декларативною.
Скажімо, концепція відзначає недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг, але не вказує на причини недоліків та роль Держфінпослуг в їхньому усуненні. Нічого не сказано й про жорстку монополізацію ринку окремими (головним чином великими київськими) страховими компаніями. Між тим з інформації ЗМІ відомо, що близько 90 відсотків ринку страхування пасажирів автобусного транспорту захопила одна страхова компанія. Тривожна публікація з’явилася в газеті «День» від 01.06.2005 року, де її автор — колишній співробітник Держфінпослуг Іван Угрин переконливо доводить можливу причетність цього органу до прикривання великих псевдострахових компаній, які перерахували за кордон не один мільярд доларів.
Звичайно, крайнім у цілковитому безладі на страховому ринку України опиняється страхувальник. Жертвами великих і малих шахрайств стають тисячі людей, які роками судяться зі страховими компаніями. Тож не випадково аж 80 відсотків респондентів за соціологічним опитуванням, проведеним Центром Олександра Разумкова, не довіряють страховикам. На жаль, суди в більшості випадків безпідставно стають на бік страхових компаній.
То хто ж по-справжньому може захистити страхувальників від нечесних страховиків? На щастя, є така організація. Це зареєстрована в 2003 році Асоціація страхувальників України (АСУ). Її засновниками і партнерами є близько 10 українських та зарубіжних громадських організацій, фондів, які об’єднують понад півтори тисячі підприємницьких структур та близько 140 тисяч громадян. Головним джерелом фінансування АСУ є благодійні внески. До наглядової ради асоціації входять: Володимир Мостовий (головний редактор газети «Дзеркало тижня»), Наталія Кожевина (президент Федерації працівників кооперації та інших форм підприємництва України) і В’ячеслав Копейкін (президент Асоціації недержавних пенсійних фондів України).
За своє нетривале існування АСУ встигла взяти участь у 30 судових процесах, у тому числі й зарубіжних, захищаючи інтереси споживачів страхових послуг, опублікувала понад 50 статей на правозахисну тематику в сфері страхування, зверталася з численними клопотаннями до вищих державних інстанцій щодо захисту прав страхувальників, надала сотні консультацій громадянам та організаціям з питань страхування. Щодня АСУ отримує від 3 до 10 скарг від застрахованих осіб на страхові компанії.
Ясна річ, для всіх людей найпершим постає питання: як обрати надійну страхову компанію? На жаль, звичайному страхувальнику це зробити практично неможливо. Надійність таких компаній визначається багатьма об’єктивними та суб’єктивними факторами. Оцінити їх під силу тільки спеціалістам. Однак і вони подекуди не можуть цього зробити, бо (за словами президента АСУ Леоніда Хорина) найважливішу інформацію про себе більшість компаній приховує. Неможливо дізнатися про методику розрахунків тарифів страхування (скажімо, пасажирів на транспорті, людей, які працюють на об’єктах ядерної енергетики, автомобілів громадян і так далі) й від відповідних державних установ.
Щоб захистити себе від недобросовісних страхових компаній Леонід Хорин радить: обов’язково вимагати від страхової компанії копії будь-яких документів, про ознайомлення з якими чи під якими ви ставите свій підпис; уважно читайте правила і договір страхування (навіть те, що написано дрібним шрифтом — зазвичай це найцікавіше); будь-які словесні уточнення не мають юридичної сили, уточнення повинні бути тільки письмовими; договір страхування має підписувати лише уповноважена особа страхової компанії з розшифровкою прізвища та зазначенням її посади; всі звернення до страхової компанії повинні бути тільки в письмовому вигляді з підтвердженням факту і дати його вручення; не реагуйте на телефонні повідомлення співробітників компанії, які можуть мати юридичні наслідки, а лише письмові; в жодному разі не віддавайте оригінали документів, що знаходяться у вас.
За докладнішою інформацією та зі скаргами на роботу страхових компаній можна звертатися до Асоціації страхувальників України за телефоном (044) 258-31-83.