СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРАКТ

А в 1852 році в Одесі вже налічувалося 200 благодійних організацій. Вони взяли на себе турботу про знедолених дітей, інвалідів, жебраків, бідних студентів, самотніх матерів…
Тому цілком закономірно, що соціальне замовлення, як легітимний механізм залучення органами влади недержавних організацій до вирішення соціальних проблем з допомогою фінансування проектів на конкурсній основі, почали розробляти саме тут ще в 1996 році. На основі цих розробок і за підтримки асоціації милосердя «Ковчег» у серпні 2000 року Одеська міськрада вперше в Україні ухвалила Положення про соціальне замовлення та пакет робочих документів для його втілення. На даний момент за прикладом одеситів соціальне замовлення втілюють у Києві, Дніпропетровську, Рівному, Сімферополі, Миколаєві, Чернівцях та інших містах.
За оцінками американських спеціалістів, майже третина коштів, що перебувають в обігу в некомерційному секторі США, складають ті, що надходять від держави через систему соціальних контрактів. У Німеччині ця частка сягає 70 відсотків, а у Франції — 80 відсотків. У ФРН благодійним організаціям було передано багато притулків для старих людей, які за часів НДР утримувалися коштом держави. Так само вчинили з лікарнями й дитячими садками. Причому всі ці заклади було передано некомерційним організаціям разом з персоналом, обладнанням і, що особливо важливо, зі своїми бюджетами. Аналогічні перетворення відбулися і в Польщі. Передумовами для запровадження механізму соціального замовлення в нас стали криза можливостей держави та підвищення соціальної активності громадян.
Серед соціальних проблем пріоритетами вважаються: захист інвалідів, громадян без певного місця проживання, профілактика ВІЛ-СНІДу та наркоманії, обслуговування важкохворих людей, профілактика дитячої безпритульності.
До вирішення багатьох соціальних питань залучається громадськість. І це дуже важливо. Адже раніше більшість людей думала так: якщо ми вже обрали владу, то нехай вона й ламає голову над тим, як розв’язувати соціальні проблеми. Міська влада, безумовно, контролює здійснення тих проектів, на які за конкурсом було виділено певні кошти. Бо мова йде про ефективне й цільове використання громадських грошей. Та й самі організації намагаються взаємодіяти з владою, зарекомендувати себе з кращого боку. Тим більше, що багато організацій братимуть участь і в наступних конкурсах.