ВСЕ ЖИТТЯ ПОКЛАВ НА ОБОРОНУ ПРАВ ЛЮДИНИ

За доступними джерелами С. Оріховський-Роксолан народився в 1513 році у родовому селі Оріхівці Перемишлянської округи Руського Воєводства. Початкову і середню освіту він здобув у Перемишлі. З молодих років Станіслав був мандрівником. Його можна порівняти з бандуристами або до певної міри з кобзарями, які мадрували по селах і научали рідний народ, за якими правилами треба жити. Після здобуття середньої освіти Станіслав Оріховський навчався спочатку у Краківському, а потім у Віденському університетах. Жага до науки і мандрів підштовхнула його продовжити своє навчання у Віттенберзькому та Падуанському університетах — найславніших на ті часи наукових закладах Європи. Станіслав Оріховський перебував за кордоном близько сімнадцяти років, але повернувся на Західну Україну і жив у Перемишлі.
Живучи в княжому Перемишлі, він поглиблював свої знання з гуманітарних, світоглядних та суспільствознавчих наук. Пізнає світові цивілізації і доходить до висновку, що саме трипільці і їхні нащадки створили приголомшуючу матеріальну й духовну культуру. Саме ця культура стала найвеличнішою прабатьківщиною індоєвропейської та інших регіонів культурного прогресу. Вчений, на підставі численних дослідів, дійшов висновку, що племена трипільців кочували по світу в своїх поселеннях започатковували цивілізаційний прогрес. Також він вивчив східні тексти: єгипетських, вавилонських та асирійських племен. Надзвичайно докладно пізнав духовну культуру науково-релігійних осередків таких, як Києво-Печерська Лавра, вчення митрополита Іларіона і Клима Смолятича, твори Володимира Мономаха та інші. Оріховський засвоїв українську культуру доби гуманізму, барокко, поглибив теологічну, філософську і літературно-історичну науку. Таким чином став центральною фігурою доби відродження в Україні в середині ХVІ століття, і його справедливо вважають блискучим мислителем. Саме він свої знання спрямував на аргументований доказ зверхникам держави великої вартості людського життя. Майже в кожному рядкові його творів пульсує високий гуманізм, шанобливе ставлення до людини. Цю шляхетну роботу після С. Оріховського продовжували в Україні Острозька Академія – заснована близько 1580 року, а особливо Гізель, Кониський, Сковорода, Касіян Сакович, Герасим Смотрицький, Маркович, а потім Шевченко, Костомаров, Франко та ін.
Звичайно, цю наукову традицію гідно продовжували професори Києво-Могилянської Академії, братські школи. Але, ніде правди діти, одним з найпопулярніших у Західній Європі за мудрістю і красномовством був Станіслав Оріховський. Його навіть називали «Цицероном» за прекрасні політичні трактати, художні твори тощо. При тому твори Оріховського тим цінні для нашого сучасника, що не втратили своєї актуальності та значення і в наш час. У своїх творах Оріховський безперервно підкреслював, що він з Роксоланії, тобто з України, і цим вплинув на духовне відродження української нації. Права та свободи народу постійно відстоювались в його роботах. Ось цитата з його листа до польського короля Сигизмунда,: «Якби предки захотіли висловитись, вони сказали б так: Ми, Сигизмунде, правили колись на цій землі, на якій ти нині. Її зберегли ми зброєю, предки полягли, тепер у жорстокий спосіб глумляться над захопленими вівтарями і над нашими також батьками покійними. Жах і смуток всюди на полях і в оселях наших... Коли б усі предки з могили заговорили, вони б сказали б так: «Ми, мертві, не можемо діяти, тому тобі довірили цю державу, цю вітчизну, цих громадян, добробут яких, ти бачиш, в небеспеці перебуває». Отже з того коротенького уривку видно як С. Оріховський бореться за право мертвих, живих і ненароджених. Він підкреслює, що мертві спочивають у сплюндрованих могилах і не можуть стати на захист своїх прав і цей обов’язок лягає на живих.
Ось цитата з його листа до Польського короля Августа Ягелона: «Та доки ти живеш у Краківському замку, люд на Русі нещасливо гине. Та ще й як гине! Цього без сліз і розповісти неможливо: ніхто людей не захищає, ніхто не боронить, міста попалено, фортеці зруйновано, багатьох славних лицарів посічено або забрано до полону, немовлят порубано, літніх повбивано, дівчат зґвалтовано прилюдно, жінок збещещено на очах у чоловіків, молодь пов’язано і забрано разом з реманентом і худобою, без чого жодна сільська праця неможлива». І тут знаходимо стільки описаних кривд, які майже повторилися у першій половині ХХ століття на цій землі. В цій книзі є лист Павла Рамузіна, який був написаний 15 серпня 1549 року у Перемишлі. У цьому листі Оріховський, як людина високоосвічена, виявляє не лише свою національну гордість і патріотизм, але поручаючи на науку своїх земляків Ваповського і Дрогойовського, висловлюється про них як про національно свідомих юнаків. Також дуже цікавий лист до Яна Францішка Коммендона, написаний 10 грудня 1564 року в Радимні коло Перемишля: «Вітчизна моя, Русь, простягається над рікою Тиром, яку жителі надбережних околиць називають Дністром, — біля підніжжя Карпатських гір, пасмо яких відокремлює від Угорщини». У цьому листі Оріховський описує свою мандрівку по рідній землі, причини занепаду православної віри і переходу верхів на католицизм або протестантизм та щораз сильнішу хвилю полонізації, погану освіту і, врешті, причини, які зумовили Берестейську унію. Словом, Оріховський був вченим, який мав відвагу формулювати непопулярні погляди, протистояти всьому, що суперечило поняттям справедливості.
Він твердив: основні цінності полягають в тому, що кожна особа має рівні права перед законом і однакові привілеї, які гарантує закон без жодної дискримінації. Отже навіть депутатська недоторканість в сучасній Україні в світлі оголошених Оріховським принципів є актом позазаконним. Байдужість і недотримання життєвих законів є не лише образою права, але й злочином, і про те треба в наш час багатьом нагадувати. В травні 1566 року велетень науки Станіслав Оріховський-Роксолан помер. Від того часу минуло майже чотири з половиною століття. Його ім’я та глибокі думки призабулися в пам’яті. За цей час різні мислителі зробили цінний внесок в науку. Але наш обов’язок хоча б у день ювілею згадати великого патріота нашої землі. Він серед плеяди титанів української науки посідає високе місце.

Ярослав СТЕХ