— «Хто?» — стурбовано спитали ми, маючи на увазі квартирних злодіїв. Але теща заспокоїла: «Приходила така симпатична жіночка, записала мої паспортні дані і сказала, що скоро буде пайок».
Невдовзі теща поїхала додому. А приблизно за місяць перед виборами, в неділю, наша літня сусідка спитала нас: «Вам сьогодні вручали пайок від Леоніда Черновецького?» Ми перезирнулися. «А мені вручили! — гордо повідомила вона. — Можете самі поглянути!» Ми й поглянули. До продуктового набору, принесеного трьома молодими людьми, входили: баночка згущеного молока, літрова пляшка «Олейни», плитка шоколаду «Оленка» та по кілограму гречки, рису й цукру.
А вже перед самими виборами упродовж кількох вечорів підряд до нас почала наполегливо додзвонюватися в двері одна й та ж перестаріла дама у великих окулярах із плюсовими діоптріями. Щойно я їй відчиняв, дама миттєво задавала традиційне запитання: «Как вы относитесь к Леониду Черновецкому?» — «Та ніяк я не ставлюся до вашого Черновецького! — роздратовано казав я. — На якої бенері він мені здався?» Російськомовна вивідниця симпатій та антипатій електорату, либонь, не розуміла значення слова «бенеря» і бралася допитуватися далі: «А где ваша бабушка?» — «Хап ухопив!» — і на тому наша розмова уривалась.
Апофеозом появи перестарілої дами перед дверима нашої квартири стало принесене нею для нашої «бабушки» посвідчення із зображенням та особистим підписом кандидата на посаду київського міського голови Леоніда Черновецького. Іменне посвідчення (прізвище, ім’я та по батькові моєї тещі) з порядковим номером 29593 гарантувало його власникові: а) особистий прийом депутатів Київради та районних рад від блоку Леоніда Черновецького: б) отримання безкоштовних юридичних консультацій у громадських приймальнях блоку: в) отримання АДРЕСНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ (підкреслення наше — В.Ф.).
На превеликий жаль для лідера зазначеного блоку, власниця посвідчення № 29593 не віддала за нього свій голос, позаяк 26 березня перебувала далеко за межами не тільки Києва, а й України взагалі. Але за Черновецького проголосували інші «бабушки» та «дєдушки», які вивели його на перше місце у списку претендентів на посаду столичного мера. Чи спрацював тут фактор АДРЕСНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ? Черновецький нині запевняє, що нічого такого не було і що то хтось невідомий від його імені з метою його компрометації й дискредитації ходив по київських квартирах з набором продуктів, термін придатності яких давно минув. А насправді? Мав місце факт підкупу виборців — чи то все підступи ворогів-конкурентів?
В мережі Інтернету на сайті «Україна кримінальна» з’явилася стаття Володимира Абросимова — одного із штабістів блоку Леоніда Черновецького. У ній детально змальовано схему тотального скуповування голосів виборців-киян народним депутатом , колишнім радником двох президентів України, активного парафіянина церкви «Посольство Боже». Так, улітку минулого року в Києві було створено десять штабів, що мали забезпечити кандидату в мери щонайменше 300 000 голосів. На першому етапі штабісти мали створити так званий паспорт території і виявити потенційний електорат. Далі за допомогою метких бабусь (їх іще називали «сороковниками»), які проживали на ділянці того чи іншого штабіста (чи не однією з них була ота перестаріла російськомовна дама, яка додзвонювалася в двері нашої квартири?), складалися списки на пайки. Кожному «сороковнику» дали по 250 гривень, подарунок і вказівку зустрітися з кожним виборцем та пояснити, як голосувати по кожному бюлетеню.
Наступний етап підкупу електорату полягав у тому, що (цитуємо за сайтом «Україна кримінальна»): «Для розвозки пайків набирали водіїв з машинами, людям, які розносили пакунки по квартирах, платили по 120 гривень за день. Роздавали продуктові набори ЗА ДВА — ТРИ ТИЖНІ ДО ВИБОРІВ (підкреслення наше — В.Ф.), по 100 — 120 наборів щодня». Зауважмо: за два — три тижні до виборів, тобто — під час виборчої кампанії, а не до зареєстрування Л.Черновецького кандидатом на посаду міського голови, як він тепер стверджує.
Така схема мала забезпечити на виборах столичного мера щонайменше 300 000 голосів на користь Леоніда Черновецького. І розрахунок великого благодійника стражденних і нужденних удався! Але чи порушувався при цьому закон?
Найперше звернімо увагу на назву електронного ЗМІ, в якому вміщено матеріал В. Абросимова: «Україна кримінальна». Не «Наталі», не «Ліза» й не «Отдохни!», а видання, що відстежує специфічну сферу суспільного буття, отож воно не буде займатися дешевою безпідставною «димовухою». Далі. Виступаючи 4 квітня в парламенті, народний депутат і співголова комісії з моніторингу проведення виборів Георгій Крючков завив на всю Україну, що мера столиці обирали не без «відвертого і часом цинічного підкупу виборців». Як ви думаєте, депутатові Крючкову немає більше чим займатись, як зводити наклепи на свого колегу по Верховній Раді? Свідчень про масове «заохочення» електорату проголосувати саме так, як було проголосовано 26 березня, назбиралося доволі.
І після всього цього нардеп Черновецький подає позов до суду на «Українську газету плюс» за нібито брехливу інформацію про нього у статті «Банкір і право» (№ 46 за 2005 рік). Ось ця інформація: «І от уже йдуть по київських квартирах гінці від багатого пошуковця столичної булави, беруть на список пенсіонерів і нужденних, зазирають у їхні паспорти, заповідають їм упродовж найближчих днів не виходити з дому, бо розвозитимуть «новорічні подарунки» від народного депутата Черновецького…»
Як бачимо надалі все так і було. В чому ця інформація розходиться із сказаним Г. Крючковим та В. Абросимовим, із змістом численних публікацій про скандальні вибори в Києві у десятках українських періодичних та електронних видань? Абсолютно нічим. Хіба що тим, що в матеріалі «Десять мільярдів на вітер…» сказано про це тоді, коли ще не були відомі результати виборів столичного мера, які буквально шокували киян. Сторона ж, яка на виборах програла, вдарила на сполох тільки тоді, коли переконалася в своїй поразці. Чому не робила цього вчасно? Бо мала тверде переконання, що переможе. І якби так сталося, то про махінації Черновецького ніхто й не згадував би. То це і є правове суспільство? Дивовижне уявлення про демократію і закон!
Додам тільки єдине. Якщо пан Черновецький починає свій прихід у київську владу з судів із журналістами, то це є першим кроком у політичне небуття. І до речі: чи подав він позов на народного депутата Г. Крючкова, колишнього свого штабіста В.Абросимова, інші періодичні видання, де згадано його як скупщика голосів? Бо якщо не подав, тоді стає зрозумілою нелюбов Леоніда Черновецького до «Української газети плюс». Причину її і пояснювати не треба.
Невдовзі теща поїхала додому. А приблизно за місяць перед виборами, в неділю, наша літня сусідка спитала нас: «Вам сьогодні вручали пайок від Леоніда Черновецького?» Ми перезирнулися. «А мені вручили! — гордо повідомила вона. — Можете самі поглянути!» Ми й поглянули. До продуктового набору, принесеного трьома молодими людьми, входили: баночка згущеного молока, літрова пляшка «Олейни», плитка шоколаду «Оленка» та по кілограму гречки, рису й цукру.
А вже перед самими виборами упродовж кількох вечорів підряд до нас почала наполегливо додзвонюватися в двері одна й та ж перестаріла дама у великих окулярах із плюсовими діоптріями. Щойно я їй відчиняв, дама миттєво задавала традиційне запитання: «Как вы относитесь к Леониду Черновецкому?» — «Та ніяк я не ставлюся до вашого Черновецького! — роздратовано казав я. — На якої бенері він мені здався?» Російськомовна вивідниця симпатій та антипатій електорату, либонь, не розуміла значення слова «бенеря» і бралася допитуватися далі: «А где ваша бабушка?» — «Хап ухопив!» — і на тому наша розмова уривалась.
Апофеозом появи перестарілої дами перед дверима нашої квартири стало принесене нею для нашої «бабушки» посвідчення із зображенням та особистим підписом кандидата на посаду київського міського голови Леоніда Черновецького. Іменне посвідчення (прізвище, ім’я та по батькові моєї тещі) з порядковим номером 29593 гарантувало його власникові: а) особистий прийом депутатів Київради та районних рад від блоку Леоніда Черновецького: б) отримання безкоштовних юридичних консультацій у громадських приймальнях блоку: в) отримання АДРЕСНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ (підкреслення наше — В.Ф.).
На превеликий жаль для лідера зазначеного блоку, власниця посвідчення № 29593 не віддала за нього свій голос, позаяк 26 березня перебувала далеко за межами не тільки Києва, а й України взагалі. Але за Черновецького проголосували інші «бабушки» та «дєдушки», які вивели його на перше місце у списку претендентів на посаду столичного мера. Чи спрацював тут фактор АДРЕСНОЇ МАТЕРІАЛЬНОЇ ДОПОМОГИ? Черновецький нині запевняє, що нічого такого не було і що то хтось невідомий від його імені з метою його компрометації й дискредитації ходив по київських квартирах з набором продуктів, термін придатності яких давно минув. А насправді? Мав місце факт підкупу виборців — чи то все підступи ворогів-конкурентів?
В мережі Інтернету на сайті «Україна кримінальна» з’явилася стаття Володимира Абросимова — одного із штабістів блоку Леоніда Черновецького. У ній детально змальовано схему тотального скуповування голосів виборців-киян народним депутатом , колишнім радником двох президентів України, активного парафіянина церкви «Посольство Боже». Так, улітку минулого року в Києві було створено десять штабів, що мали забезпечити кандидату в мери щонайменше 300 000 голосів. На першому етапі штабісти мали створити так званий паспорт території і виявити потенційний електорат. Далі за допомогою метких бабусь (їх іще називали «сороковниками»), які проживали на ділянці того чи іншого штабіста (чи не однією з них була ота перестаріла російськомовна дама, яка додзвонювалася в двері нашої квартири?), складалися списки на пайки. Кожному «сороковнику» дали по 250 гривень, подарунок і вказівку зустрітися з кожним виборцем та пояснити, як голосувати по кожному бюлетеню.
Наступний етап підкупу електорату полягав у тому, що (цитуємо за сайтом «Україна кримінальна»): «Для розвозки пайків набирали водіїв з машинами, людям, які розносили пакунки по квартирах, платили по 120 гривень за день. Роздавали продуктові набори ЗА ДВА — ТРИ ТИЖНІ ДО ВИБОРІВ (підкреслення наше — В.Ф.), по 100 — 120 наборів щодня». Зауважмо: за два — три тижні до виборів, тобто — під час виборчої кампанії, а не до зареєстрування Л.Черновецького кандидатом на посаду міського голови, як він тепер стверджує.
Така схема мала забезпечити на виборах столичного мера щонайменше 300 000 голосів на користь Леоніда Черновецького. І розрахунок великого благодійника стражденних і нужденних удався! Але чи порушувався при цьому закон?
Найперше звернімо увагу на назву електронного ЗМІ, в якому вміщено матеріал В. Абросимова: «Україна кримінальна». Не «Наталі», не «Ліза» й не «Отдохни!», а видання, що відстежує специфічну сферу суспільного буття, отож воно не буде займатися дешевою безпідставною «димовухою». Далі. Виступаючи 4 квітня в парламенті, народний депутат і співголова комісії з моніторингу проведення виборів Георгій Крючков завив на всю Україну, що мера столиці обирали не без «відвертого і часом цинічного підкупу виборців». Як ви думаєте, депутатові Крючкову немає більше чим займатись, як зводити наклепи на свого колегу по Верховній Раді? Свідчень про масове «заохочення» електорату проголосувати саме так, як було проголосовано 26 березня, назбиралося доволі.
І після всього цього нардеп Черновецький подає позов до суду на «Українську газету плюс» за нібито брехливу інформацію про нього у статті «Банкір і право» (№ 46 за 2005 рік). Ось ця інформація: «І от уже йдуть по київських квартирах гінці від багатого пошуковця столичної булави, беруть на список пенсіонерів і нужденних, зазирають у їхні паспорти, заповідають їм упродовж найближчих днів не виходити з дому, бо розвозитимуть «новорічні подарунки» від народного депутата Черновецького…»
Як бачимо надалі все так і було. В чому ця інформація розходиться із сказаним Г. Крючковим та В. Абросимовим, із змістом численних публікацій про скандальні вибори в Києві у десятках українських періодичних та електронних видань? Абсолютно нічим. Хіба що тим, що в матеріалі «Десять мільярдів на вітер…» сказано про це тоді, коли ще не були відомі результати виборів столичного мера, які буквально шокували киян. Сторона ж, яка на виборах програла, вдарила на сполох тільки тоді, коли переконалася в своїй поразці. Чому не робила цього вчасно? Бо мала тверде переконання, що переможе. І якби так сталося, то про махінації Черновецького ніхто й не згадував би. То це і є правове суспільство? Дивовижне уявлення про демократію і закон!
Додам тільки єдине. Якщо пан Черновецький починає свій прихід у київську владу з судів із журналістами, то це є першим кроком у політичне небуття. І до речі: чи подав він позов на народного депутата Г. Крючкова, колишнього свого штабіста В.Абросимова, інші періодичні видання, де згадано його як скупщика голосів? Бо якщо не подав, тоді стає зрозумілою нелюбов Леоніда Черновецького до «Української газети плюс». Причину її і пояснювати не треба.