Чим закінчаться подібні потуги можна припустити вже сьогодні. Адже в українській політиці об’єднання дев’яти сил не можливе а priori. Особливо якщо йдеться не про тактичний союз важкоатлетів на зразок Януковича і Ахметова, Коломойського і Тимошенко, а про довгострокову співпрацю різношерстого дрібного наброду, де необґрунтовані амбіції значно перевищують вельми скромне питоме значення. Отже, проблеми у конфедерастів почнуться відразу ж після підписання рамкових документів, якщо, звичайно, такі будуть підписані коли-небудь.
Склад «прекрасної дев’ятки» справді вражає, а партії і лідери варті один одного. Судіть самі:
НСНУ. Точніше, її частина, незадоволена «Балоганом» в партії і нічого кращого не придумала, як в черговий раз об’єднатися хоч з кимось і отримати хоч щось, оскільки нічого іншого в цьому житті вже не виходить. Очолює групу конфедерастів НСНУ Роман Безсмертний, прізвище якого просто-таки зобов’язує знов спливти на поверхню після жорстокого президентського удару. Бажання «покерувати» новою структурою запанувало над цілком реальним страхом знов потрапити під роздачу караючої правиці Секретаріату. Але навряд щоб подібні ідеї були підтримані розсудливим крилом партії. Отже, Роман Петрович з вічним штатним «креатурником» Ждановим, радше всього, залишаться в меншості.
УРП «Собор», ПППУ, НРУ, КУН і ХДС. Простіше кажучи, Матвієнко, Кінах і величезна зграя голодних і скривджених маргіналів. Об’єднує їх одне величезне бажання – отримати шматок і спробувати інтегруватися у владу. Нагадаємо, що проблеми у вищеназваних панів виникли після «кидка» Юлії Володимирівни. Урядова «тарілочка з блакитним бережечком» перекочувала в раніше майже дружній табір, голодні погляди депутатів п’яти партій потягнулися за нею, а в головах почала інстинктивно битися лише одна думка: «Як би не лохонутись хоч би цього разу». Але оскільки розумова діяльність для народних обранців не є профільною, нічого кращого, окрім об’єднання під гаслом «Інтегруємося разом, оскільки окремо ми нікому не потрібні», панове депутати не придумали.
«ПОРА». З молодими і завзятими лузерами також все зрозуміло. Поламавши комедію, розгубивши більшість депутатів місцевих рад. Спробувавши попрацювати в більш-менш крупному бізнесі і відчувши свою неповноцінність, «пористи» вирішили продаватися. Причому розпродаж йде як гуртом, так і уроздріб. Призначення заступником Черновецького голови міської «Пори» Рудика і захоплення конфедерастією – ланки одного ланцюга.
УНП. Тут, як кажуть нині в Кабміні, питань немає. Юрій Костенко завжди був одержимий бісом об’єднання. Воно й зрозуміло, складно перебувати на узбіччі великої політики, відчуваючи себе Рятівником Нації. «Уламок Руху» все ще перебуває в солодкій млості, чекаючи владних пряників. Єдине, що може сприяти втіленню солодких марень – це якнайглибше переконання у власній винятковості, яке на практиці виражається в чварливості і невмінні домовлятися. Та й правий електорат навряд чи буде в захопленні від перспектив об’єднання з тим же Безсмертним або Кінахом.
НДП. А ось і «найслабша ланка» партизанського загону. Бажання Людмили Супрун повернутися з бізнесу у владу очевидне. Суми на вільних хлібах явно не ті. Геть бракує державного розмаху, депутатського мандата і бюджетних коштів. Проте є один дуже цікавий момент. Звичайно, сьогодні міністр-адміністратор Анатолій Толстоухов – це, перш за все, Анатолій Толстоухов. Але не потрібно забувати, що саме НДП була улюбленим дітищем цього найдосвідченішого кулуарного працівника. І цілком можливо, що саме ця ланка забезпечуватиме частковий доступ конфедерастів до владних засіків. Звичайно, в обмін на «кишенькову опозиційність» і повну підконтрольність структури. Що з цього вийде не відомо ні владі, ні страдникам, але «фішка» цілком у дусі старого кадру.
За матеріалами ЗМІ